Перший рік життя дитини — це період найінтенсивніших змін, коли з кожним місяцем малюк набуває нових умінь та навичок. Хоча розвиток кожної дитини є індивідуальним, існують орієнтири, на які варто звертати увагу батькам. Рання діагностика затримки розвитку дозволяє вчасно звернутися по допомогу та підтримку фахівців. У цій статті ми розглянемо основні ознаки, які можуть свідчити про відхилення від вікових норм.
Загальні сигнали для настороженості
Батьки часто перші помічають, що щось йде не так. І хоча одна ознака не завжди свідчить про проблему, сукупність кількох факторів — привід проконсультуватися з педіатром або неврологом. До загальних тривожних сигналів належать:
- відсутність посмішки у відповідь після 2 місяців;
- відсутність гуління після 4 місяців;
- нерівномірна або слабка активність рук і ніг;
- не тримає голову після 3 місяців;
- відсутність реакції на звуки чи обличчя дорослого;
- не перевертається до 6 місяців;
- не намагається тягнутись до іграшки або предмета;
- не сидить самостійно після 9 місяців;
- не реагує на своє ім'я у віці 9–10 місяців.
Мовленнєві затримки
У нормі дитина починає гулити у 2–3 місяці, а ближче до 6–7 — лепетати, поєднуючи приголосні та голосні. Якщо цього не відбувається, або звуки одноманітні, мляві — це може бути першою ознакою порушень слуху або мовленнєвого розвитку. Також варто звернути увагу, якщо малюк не видає жодного звуку до 6 місяців або раптово припиняє говорити те, що вже навчився.
Соціальна взаємодія
Важливо відстежувати емоційні реакції. Діти до року активно вивчають обличчя, вчаться розрізняти знайомих і незнайомих, радіють увазі дорослих. Відсутність інтересу до навколишніх, уникання зорового контакту або байдужість до подій довкола можуть свідчити про ранні ознаки розладів спектра аутизму чи інші труднощі адаптації.
Рухова активність і координація
Координація рухів поступово вдосконалюється: від рефлексів новонародженого до усвідомленого сидіння, повзання і перших кроків. Якщо дитина дуже пасивна, довго зберігає млявість або надмірно напружена (має гіпертонус), це є підставою звернутися до лікаря. Раптова втрата вже засвоєних навичок — також тривожний сигнал.
Коли звертатися до спеціаліста
Навіть якщо дитина просто розвивається трохи повільніше за однолітків, додаткове обстеження не завадить. Педіатр може скерувати до невролога, логопеда, дефектолога або психотерапевта, якщо виникає підозра на серйозні порушення. У більшості випадків раннє втручання дозволяє покращити ситуацію або повністю її скоригувати. Найгірше — це ігнорувати сигнали або чекати, що "переросте".
Читайте також: